Сантехніка Та Каналізація Встановити Заглибні Насоси

Mar 18, 2026

Занурювальний каналізаційний насос - це абревіатура занурювального каналізаційного насоса. Базуючись на принципі занурювального насоса, трубопровід має конструкцію проти-засмічення та використовується для підйому першого{2}}рівня, проміжного підйому та повернення осаду тощо. Він в основному використовується в муніципальному будівництві, будівництві, промислових стічних водах та сценаріях очищення стічних вод, для транспортування стічних вод, стічної води та дощової води, що містить тверді речовини та довгі волокна.


Два поширених способи встановлення
Умови монтажу заглибних насосів прості, і вони мають широкий діапазон охоплення потоку. Вони є одним із найбільш часто використовуваних підйомних пристроїв у проектах очищення води, особливо в малих і середніх-проектах. Загальні способи встановлення занурювальних насосів в основному включають два типи: сполучене встановлення та мобільне встановлення.


Муфтова установка з'єднує насос з трубопроводом через з'єднувальний пристрій. Насос можна відокремити від вихідного трубопроводу, що робить його зручним для обслуговування. Коли насос потребує ремонту, його можна підняти за допомогою підйомного пристрою. Встановлення муфти підходить для різних специфікацій занурювальних каналізаційних насосів і є найпоширенішим способом встановлення занурювальних каналізаційних насосів. Зчіпний пристрій поставляється виробником обладнання в комплекті.


Мобільна установка - це ситуація, коли вихідний трубопровід насоса безпосередньо з'єднаний з поверхнею води через гнучкий шланг. Занурювальний насос встановлюється на дно резервуара за рахунок власної ваги або підвішується на підйомному пристрої за допомогою металевих ланцюгів. Мобільна установка не потребує з’єднувального пристрою або фіксованої основи на дні басейну, що полегшує переміщення. Під час технічного обслуговування трубопровід можна підняти разом з насосом. У той же час, через спосіб монтажу, він важко витримує великі крутні моменти і підходить лише для невеликих-заглибних насосів.
(1) Мінімальний робочий рівень рідини
На насоси потужністю 11 кВт або вище можна встановити систему охолодження двигуна для охолодження насоса. Якщо не вибрано систему охолодження, двигун охолоджуватиметься безпосередньо середовищем насоса. Мінімальні рівні рідини, що відповідають двом різним методам охолодження, різні. Метод прямого охолодження потребує вищого рівня рідини, ніж метод із системою охолодження.


На діаграмі умов монтажу, наданій виробником, розрізняється суцільними трикутниками «▼» і порожнистими трикутниками «▽». Серед них «▼» вказує на наявність системи охолодження, тоді як «▽» вказує на відсутність системи охолодження.


На діаграмі умов встановлення для наведеного вище випадку, коли присутня система охолодження, ефективна мінімальна відстань рівня рідини від нижньої частини з’єднувального пристрою становить 570 мм; за відсутності системи охолодження відстань становить 785 мм. Тобто з системою охолодження ефективний рівень рідини може бути на 215 мм нижче.

(2) Площинне відкриття та позиціонування
При зчепленому монтажі глибинного насоса отвір на площині повинен враховувати мінімальний монтажний розмір глибинного насоса. У випадку, вигляд А показує розмір мінімального монтажного отвору насоса, 1000 × 700 мм.


Під час позиціонування опорною лінією служить край басейну, де встановлена ​​направляюча штанга. Це пов’язано з тим, що розташування занурювального насоса здійснюється за допомогою направляючої штанги, з’єднаної зі з’єднувальним пристроєм, а положення направляючої штанги визначається краєм басейну. Під час розташування болтів з’єднувальної основи край басейну також служить опорною лінією. Згідно з наведеним вище випадком спочатку слід визначити положення отвору під болт на відстані 253 мм від краю басейну, а потім можна визначити положення двох інших отворів під болти на основі відстані 350 мм між отворами під болти.


Найважливішими розмірами, відображеними на кресленнях, є: розташування та розміри отворів на верхній поверхні, а також розташування та специфікації вбудованих анкерних болтів у нижній частині (зазвичай розроблені із зарезервованими отворами для-бетонної заливки).


Верхня направляюча штанга зазвичай фіксується за допомогою дюбелів.
(3) Заходи електричного захисту
Оскільки занурювальний каналізаційний насос працює під водою, можуть виникнути такі ситуації, як витік води, який може пошкодити насос. Тому необхідні заходи профілактики. На прикладі певного виробника заглибних каналізаційних насосів прийняті заходи включають:


Насоси потужністю менше 7,5 кВт оснащені елементами захисту від перегріву обмотки двигуна та зондами витоку води. Насоси потужністю 11 кВт і вище оснащені елементами захисту від перегріву обмотки двигуна, поплавковими вимикачами, датчиками протікання води. Насоси потужністю 30 кВт і вище мають додаткові зонди витоку води, встановлені у верхній кришці двигуна.


Компонент захисту від перегріву розташований в обмотці статора двигуна. У разі ненормальної роботи, коли обмотка досягає встановленого значення компонента захисту від перегріву, двигун буде зупинено пристроєм захисту від перегріву електричної шафи.


Детектор витоку води використовується для виявлення витоку води. Коли вода потрапляє на сторону двигуна, вона спрацьовує тривогу та зупиняє машину через електричну шафу керування. Поплавковий вимикач використовується для виявлення механічного ущільнення на стороні двигуна або якщо вода потрапила в камеру двигуна. Після виявлення витоку води спрацьовує тривога та зупиняється машина через електричну шафу керування.


В електричній установці занурювальних насосів проект електричної шафи управління повинен виконуватися на основі критеріїв вибору та електричних вимог, наданих виробником, щоб досягти ефекту захисту.

Послати повідомлення